Перейти до основного вмісту

Добровільна реєстрація платника ПДВ


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 01.11.2011 р. N 4893/7/15-3317

Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі


Щодо проведення процедури реєстрації особи як платника ПДВ

Державна податкова служба України у зв'язку з набранням чинності Законом України від 07.07.2011 за N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі - Податковий кодекс), а також зважаючи на звернення підпорядкованих органів державної податкової служби з питань проведення процедури реєстрації особи як платника податку на додану вартість, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300 тис. грн., надає методичні рекомендації для врахування під час проведення такої процедури, а також підготовки податкових консультацій платникам податків.

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється статтями 180 - 183 розділу V Податкового кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 978 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1400/18695 (далі - Положення).

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість за добровільним рішенням такої особи відбувається за умови дотримання вимог, визначених статтями 182 та 183 розділу V Податкового кодексу, шляхом подання до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням реєстраційної заяви платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ (далі - Заява).

Відповідно до абзацу 2 пункту 182.1 статті 182 розділу V Податкового кодексу особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300 тис. грн. та яка не є платником податку на додану вартість відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Податкового кодексу (обов'язкова реєстрація), може зареєструватися за своїм добровільним рішенням незалежно від обсягу здійснених нею оподатковуваних операцій.

Згідно із частиною 1 статті 87 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс) під статутним капіталом розуміється зафіксована в установчих документах (статуті) сума вкладів засновників та учасників господарського товариства для забезпечення діяльності.

Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом (частина 1 та 2 статті 86 Господарського кодексу).

При цьому, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства (частина 3 статті 144 Цивільного кодексу України, далі - Цивільний кодекс).

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 115 Цивільного кодексу грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Статтею 3 Закону України від 12.07.2001 N 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон N 2658) визначено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Суб'єктами оціночної діяльності можуть бути зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до Закону N 2658, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (стаття 5 розділу I Закону N 2658).

За результатами оціночної діяльності складається звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), що містить висновки про вартість майна (стаття 12 розділу II Закону N 2658).

Звертаємо увагу, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом (частина 3 статті 86 Господарського кодексу).

В той же час слід зазначити, що фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного капіталу господарського товариства у випадках, передбачених законом має бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений довідкою органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), завіреною відповідним податковим органом (частина 3 статті 86 Господарського кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 87 Господарського кодексу товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу.

При цьому, згідно із частиною 3 статті 87 Господарського кодексу рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Своєю чергою, з метою підтвердження достовірності зазначених у Заяві відомостей, а саме тих, які стосуються формування статутного капіталу, орган державної податкової служби, керуючись підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I та пунктом 73.3 статті 73 розділу II Податкового кодексу, може звернутися до особи, яка прагне зареєструватися платником податку на додану вартість за добровільним рішенням, із письмовим запитом про надання відповідної інформації та копій необхідних документів.

Повідомляючи про викладене, Державна податкова служба України зобов'язує довести зазначені методичні рекомендації до відома підпорядкованих органів державної податкової служби і платників податків та забезпечити їх врахування при проведенні процедури реєстрації особи як платника податку на додану вартість за добровільним рішенням, а також при наданні податкових консультацій платникам податків.

Заступник Голови
С. І. Лекарь

На нашу дамку у цьому листі ДПА ставить нові, не передбачені законом та ПКУ вимоги для добровільної реєстрації ПДВ, зокрема проглядається позиція
щодо незалежної оцінки вкладів до статутного капіталу, в той час як спеціальний закон ст. 7 дає виключний перелік в яких необхідна незалежна оцінка майнових вкладів до статутного капіталу;
ПКУ чітко визначені обовязки і права щодо подачі декларації на прибуток громадянами в кінці року, в такому випадку виходить якщо особа не подала декларацію за 2010 рік, то у 2011 році  ця особа не може внести вклад  у розмірі 100 000,00 грн. але ж ця особа може мати заощадження за останніх 5 років, або ж цій особі дав кошти (частину коштів) друге із подружжя (чолові або жінка).
Однозначно цей лист є не законний.

Юрист Іван Цебак


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Що робити, якщо біля житлового будинку будують багатоповерховий будинок ???

Якими нормами регулюються розташування багатоповерхівок біля приватного сектору, звичайного житлового будинку?    Згідно зі ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні враховуватися законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують ділянку забудови.    Відповідно, п. 3.13 державних будівельних норм ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції та освітленості відповідно до встановлених норм та протипожежних вимог.    Між довгими сторонами житлових будинків заввишки  2-3 поверхи  треба приймати відстані (побутові розриви)  не менше 15 м , заввишки  4 поверхи і більше - 20 м , між  довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.     У випадку розміщення 9-16-поверхових будинків сум

Порушення митних правил за новим Митним кодексом

Не минуло і року часу дії Митного кодексу України (почав діяти 01 06 2012 року), а громадяни та субєкти господарювання (фірми) вже відчули на собі "тягар" нових штрафів. Митні органи звітують про перевиконання в частині стягнення штрафів  і тим самим заповнють бюджет  України (так як сового часу це робили ДАІшники), у деяких випадках в цьому допомагають і судим, які на підстві складених протоколів митних органів виносять совї рішення. Проте давайте більш детально розглянемо процедуру штрафування. Глава 68 митного кодексу України  - Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення - регулює види порушента та відповідальність за них. Отже, митний кодекс встановив такі види порушень митних правил: - Стаття 468. Порушення режиму зони митного контролю, - Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем., - Стаття 470. Недоставлення товар

Антикорупційна політика

Антикорупційне законодавство вже досить давно має суттєвий вплив на бізнес у світі. Особливо ж після прийняття Закону США «Про корупцію за кордоном» (FCPA) та Закону Великобританії «Про хабарництво» (Bribery Act), що визначили нову тенденцію до боротьби з хабарництвом на національному рівні, що часом виходить за межі кордонів відповідних держав та суттєво розвинули практику застосування процедур compliance . Серед міжнародного законодавства можна виділити: Конвенцію ООН проти корупції (2003 р.); Кримінальну Конвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцією (1999 р.), Цивільну Конвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцією (1999 р.), Двадцять принципів боротьби з корупцією (1997 р.), Модельний кодекс поведінки для державних службовців (2000 р.), Єдині правила протидії корупції при фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній (2003 р.). Особливу увагу боротьбі з корупцією приділяє і Європейський Союз (Комюніке Європейської комісії від 28 травня 2003 р. щодо комплексної політики Єв