Перейти до основного вмісту

ВИДАВНИЦТВА ТА АВТОРИ: ЮРИДИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОВІДНОСИН, ОБЛІК ТА ОПОДАТКУВАННЯ


Одним із суттєвих специфічних аспектів роботи видавництв є взаємовідносини з авторами. Залежно від обраного варіанта їх оформлення такі відносини матимуть різні правові наслідки, по-різному відображатимуться в бухгалтерському обліку та оподатковуватимуться.
Розглянемо ці питання в розрізі авторів (штатних, позаштатних) та найпоширеніших видів договорів.
Але насамперед звернемося до поняття авторського права на створені авторами твори.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається насамперед Цивільним кодексом та іншим законом (частина друга ст. 418 Цивільного кодексу).
Ми розглядаємо такі об'єкти інтелектуальної власності, як твори, тому зміст прав щодо них визначається окрім Цивільного кодексу Законом № 3792.
До творів належать, наприклад, літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо), фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності, тощо (п. 1 ст. 8 Закону № 3792, ст. 433 Цивільного кодексу).
Розглянемо, у чому полягає зміст особистих немайнових та майнових авторських прав.
Немайнові права
Згідно з п. 1 ст. 14 Закону № 3792, частиною першою ст. 423, ст. 438 Цивільного кодексу автору належать такі особисті немайнові права:
·         вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі та його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
·         забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
·         вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
·         вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності (авторові). Вони не залежать від майнових прав інтелектуальної власності, не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом (ст. 423 Цивільного кодексу).
Майнові права
Згідно з частиною першою ст. 440 Цивільного кодексу майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
·         право на використання твору;
·         виключне право дозволяти використання твору;
·         право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
·         інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу використанням твору є його:
·         опублікування (випуск у світ);
·         відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
·         переклад;
·         переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
·         включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;
·         публічне виконання;
·         продаж, передання в найм (оренду) тощо;
·         імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо;
·         інші дії, встановлені законом.
Пунктом 3 ст. 15 Закону № 3792 визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
·         відтворення творів;
·         публічне виконання і публічне сповіщення творів;
·         публічну демонстрацію і публічний показ;
·         будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
·         переклади творів;
·         переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
·         включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
·         розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
·         подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
·         здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
·         імпорт примірників творів.
Зазначений перелік не є вичерпним.
Частиною другою ст. 440 Цивільного кодексу встановлено, що майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом, а частиною першою ст. 427 — що майнові права інтелектуальної власності можуть передаватись відповідно до закону повністю або частково іншій особі.
Таким чином, немайнові права за загальним правилом не можуть передаватись автором іншим особам. Передаються лише майнові права.
Штатний автор
Трудовий договір. Правові аспекти
Отже, автор перебуває у штаті видавництва (редакції газети, журналу тощо). Він створює службові твори (статті та ін.) у рамках трудового договору. Службовий твір — твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем (ст. 1 Закону № 3792).
Таким чином, за трудовим договором обов'язок зі створення творів має бути покладено на працівника. Однак кому належатиме такий твір?
Згідно з частиною першою ст. 429 Цивільного кодексу особисті немайнові права належатимуть працівникові.
Майнові права відповідно до частини другої ст. 429 Цивільного кодексу належать спільно працівникові, який створив цей об'єкт, і юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, якщо інше не встановлено договором. Водночас договором може бути встановлено, що майнові права належать повністю тільки роботодавцеві чи тільки працівникові.
За створення й використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір і порядок виплати якої встановлюються цивільно-правовим та (або), як у нашому випадку, трудовим договором (контрактом) між автором і роботодавцем (п. 3 ст. 16 Закону № 3792).
Ставки (розцінки) авторської винагороди зазвичай змінюються. Тому вони встановлюються наказом по видавництву, положенням про винагороди чи іншим подібним внутрішнім документом. У такому разі в трудовому договорі зазначають, що винагорода виплачується в розмірі та у порядку, встановлених певним внутрішнім документом.
Винагороду автору ще називають гонораром, авторським гонораром.
Пунктом 5 ст. 15 Закону № 3792 встановлено, що винагорода може здійснюватись у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.
Важливий аспект: незважаючи на одноразовість чи періодичність виплати авторська винагорода має різний правовий характер.
Якщо майнові права на службовий твір згідно з трудовим договором належать:
·         видавництву, то авторський гонорар фактично буде платою видавництва за отримання таких майнових прав;
·         працівникові, то авторський гонорар буде платою видавництва за їх використання;
·         спільно працівникові та видавництву, то частина гонорару буде платою за придбання майнових прав, а інша частина — платою за їх використання.
Незалежно від правового характеру виплаченої винагороди з позиції трудового законодавства вона належить до заробітної плати, оскільки згідно з пп. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції № 5 гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві, включається до фонду основної заробітної плати.
Податок на доходи фізичних осіб
Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Підпунктом 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу встановлено, що заробітна плата для цілей розділу ІV Кодексу — основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Вище ми зазначали, що гонорари штатним авторам належать до фонду основної заробітної плати, тому з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) вони розглядаються як частина звичайної зарплати. Отже, до гонорарів нарівні з іншими складовими зарплати застосовується право на податкову соціальну пільгу, а ставка податку становить відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу 15% (17%).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Ситуація з єдиним внеском є такою самою, як і з ПДФО. Гонорари штатним працівникам належать до фонду оплати праці, отже, згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ включаються до бази нарахування єдиного внеску.
Ставка єдиного внеску залежно від установленого для кожного підприємства класу професійного ризику виробництва перебуває у межах від 36,76% до 49,7% (частина п'ята ст. 8 Закону про ЄСВ). Для видавничої діяльності встановлюється переважно клас 7, для якого ставка — 36,83%.
Ставка утримань становить 3,6% (частина сьома ст. 8 Закону про ЄСВ).
Податок на прибуток
Пунктом 142.1 ст. 142 та п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу встановлено, що заробітна плата працівників з нарахуваннями відноситься до складу витрат. Оскільки гонорари включаються до заробітної плати, вони в її складі також відносяться до витрат.
Водночас гонорар, як правило, включається до собівартості виготовленої видавничої продукції у складі прямих витрат на оплату праці.
Таким чином, згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу сума гонорарів у складі виготовленої видавничої продукції включається до складу витрат у момент продажу такої продукції.
Бухгалтерський облік
Оскільки гонорари відносяться до складу заробітної плати, їх нарахування відображається за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою», а нарахування єдиного внеску — за кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». Враховуючи те, що твори використовуються для виготовлення видавничої продукції, сума гонорарів має списуватись у дебет рахунку 23 «Виробництво».
Такий варіант застосовується для випадків, коли майнові права на твір належать працівникові, а гонорар є платою видавництва за їх використання.
Постає питання: а якщо майнові права на твір переходять до видавництва, чи формуватиме сума гонорару первісну вартість нематеріального активу?
На перший погляд, саме так і є. Адже фактично видавництво набуває авторських прав на твір, а отримані авторські права за загальним правилом належать до нематеріальних активів. У такому разі сума авторського гонорару списується в дебет субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а після введення такого нематеріального активу в експлуатацію — з кредиту субрахунку 154 у дебет субрахунку 125 «Авторське право та суміжні з ним права».
Але здебільшого такі витрати мають одноразовий характер. І хоча вони є за юридичною формою нематеріальними активами, проте за економічною сутністю — такими одноразовими витратами, пов'язаними з виготовленням конкретної партії видавничої продукції, наприклад чергового випуску журналу.
Однак бухгалтерський облік та фінансова звітність мають грунтуватися на певних принципах, один з яких — превалювання сутності над формою (ст. 4 Закону про бухоблік). Згідно з цим принципом операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Тому якщо витрати мають одноразовий характер, їх можна списувати відразу на виробничу собівартість продукції, у дебет рахунку 23. Інакше уявіть, які суми постійно накопичуватимуться на субрахунку обліку нематеріальних активів у бухобліку видавництва і як спотворюватиметься в такому разі інформація щодо нематеріальних активів у балансі!
Наш висновок про списання на витрати, а не капіталізацію «одноразових» авторських прав повністю узгоджується зі змістом п. 8 ПБО 16: якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
У нашому випадку актив забезпечує одержання економічних вигід здебільшого протягом одного звітного періоду.
Цивільно-правовий договір
Укладення цивільно-правових договорів щодо творів, створених штатним автором у процесі виконання своєї трудової функції, некоректно. І такі випадки слід розглядати як порушення. Інша справа, що окремі твори можуть бути створені штатним автором у позаробочий час, тобто не у процесі виконання трудової функції. У такій ситуації автора слід розглядати як позаштатного.
Правові аспекти таких договорів, питання обліку й оподаткування будуть такі самі, як і щодо сторонніх позаштатних авторів. Розглянемо це далі.
Позаштатний автор
Договір замовлення. Правові аспекти
Позаштатний автор не перебуває у штаті видавництва. Створити для видавництва твір він може за цивільно-правовим договором замовлення.
Пунктом 6 ст. 33 Закону № 3792 визначено, що за авторським договором замовлення автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові. Особливості цього договору також розглянуто в ст. 1112 Цивільного кодексу.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта, а майнові права — його творцеві та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором (ст. 430 Цивільного кодексу). Однак згідно з частиною третьою ст. 1112 цього Кодексу щодо оригіналу твору образотворчого мистецтва діє інше правило — майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.
Авторська винагорода виплачується за нормами п. 3 ст. 16 Закону № 3792. Однак на відміну від винагороди за трудовим договором винагорода за цивільно-правовим договором замовлення не належать до фонду оплати праці (п. 3.14 Інструкції № 5).
Тобто у цьому випадку маємо майже такі самі правові наслідки, як і щодо твору, створеного в межах трудового договору, включаючи аспекти переходу майнових прав на твір.
Податок на доходи фізичних осіб
Згідно з пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.
Пунктом 167.1 ст. 167 Податкового кодексу встановлено ставку податку з такого доходу в розмірі 15% (17%).
Права на податкову соціальну пільгу платник не має, оскільки ця виплата не відноситься до зарплати.
Єдиний внесок
Автор виконує для видавництва роботу за цивільно-правовим договором замовлення. На суми винагороди, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва особам, які не є штатними працівниками видавництва, єдиний внесок не нараховується відповідно до п. 9 розділу першого Переліку № 1170.
Податок на прибуток
Виплати за цивільно-правовим договором замовлення включаються до податкових витрат у такому самому порядку, як і виплати за трудовим договором, згідно з п. 142.1 ст. 142, п. 143.1 ст. 143 Податкового кодексу, про що зазначалось вище.
Бухгалтерський облік
Бухгалтерський облік у цьому випадку є таким, як і для виплат за трудовими договорами, тільки замість субрахунку 661 застосовується субрахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Автор, який створив твір, може надати видавництву певні права на його використання, що оформляється ліцензією чи ліцензійним договором.
Особливості оформлення ліцензії регламентовано ст. 1108 Цивільного кодексу, а ліцензійного договору — статтями 1109 — 1111 цього Кодексу.
Ліцензія може оформлятись як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. У нашій ситуації ліцензія здебільшого виступає складовою ліцензійного договору.
За ліцензійним договором майнові права на твір не передаються видавництву. Надається лише дозвіл на використання твору визначеним способом, наприклад його опублікування тощо. Таким чином, майнові авторські права залишаються у автора.
Ліцензійним договором має встановлюватися строк використання видавництвом твору, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі твір.
Нагадаємо, що відповідно до ст. 446 Цивільного кодексу та ст. 28 Закону № 3792 строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через 70 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом.
Звичайно, автор має право на плату за використання його твору, що закріплено ст. 445 Цивільного кодексу. Ця плата, як зазначалося вище, може здійснюватись у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів (п. 5 ст. 15 Закону № 3792).
Податок на доходи фізичних осіб
Нормами пп. 164.2.3 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу встановлено, що виплати автору за договором про використання твору (ліцензійним договором) належать до роялті і включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (автора).
Відповідно до норм пп. 170.3.1 п. 170.3 ст. 170 Податкового кодексу роялті оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, тобто:
·         застосовуються загальні ставки 15% (17%);
·         видавництво як податковий агент утримує ПДФО під час нарахування роялті;
·         роялті остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.
Єдиний внесок
У цьому випадку видавництво виплачує гонорар автору за право використання твору. Тому згідно з Переліком № 1170 із суми гонорару єдиний внесок не утримується та на неї не нараховується.
Платежі за ліцензійним договором, як уже зазначалося, належать до роялті. Вони відповідають визначенню роялті, наведеному в пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.
Відповідно до пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу витрати з нарахування роялті для їх використання в господарській діяльності платника податку (у даному випадку — видавництва) включаються до податкових витрат.
Роялті включаються до складу собівартості видавничої продукції. Тому податкові витрати за ними згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу визнаються протягом того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації такої продукції.
Бухгалтерський облік
Бухгалтерський облік є таким самим, як розглянуто вище. Нарахування роялті відображається записом за дебетом рахунку 23 у кореспонденції з кредитом субрахунку 685. Тобто сума роялті включається до собівартості виготовлення видавничої продукції.
Договір про передання виключних майнових прав на твір. Правові аспекти
Отже, автор створив твір. Далі він може передати виключні майнові права щодо нього видавництву. Передати права можна тільки щодо твору, який уже створено, за договором, особливості якого регламентовано ст. 1113 Цивільного кодексу та п. 3 ст. 32 Закону № 3792.
Виключні майнові права передаються повністю або частково.
Наприклад, за договором можуть передаватися права на опублікування такого твору, як стаття, у періодичному виданні видавництва у паперовому вигляді та права видавництву на дозвіл чи заборону опубліковувати статтю в інших виданнях у паперовому вигляді.
У такому випадку виключні майнові права передано частково. Інші виключні майнові права залишаються у автора. Наприклад, автор може розміщувати цю статтю в електронних виданнях тощо.
Причому за договором про передання виключного майнового права зазначені права передаються назавжди, а не на певний строк у межах тривалості дії авторського права, як це передбачено для ліцензійних договорів. Хоча в будь-якому разі строк дії придбаних виключних майнових прав обмежено строком дії авторського права.
Тобто в договорі про передання виключних майнових прав строк, на який вони передаються, не зазначається.
Виключні майнові права можуть передаватись як за плату (продаватись), так і безоплатно (даруватись). Особливості оплати встановлюються договором.
Податок на доходи фізичних осіб
Дохід від продажу виключних майнових прав включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (автора) на підставі пп. 164.2.3 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу.
Видавництво як податковий агент повинно утримати з такого доходу ПДФО за загальною ставкою 15% (17%).
Єдиний внесок
Єдиний внесок із суми винагороди за придбані виключні майнові права не утримується і на цю суму не нараховується, тому що її виплачено не за виконання робіт чи надання послуг.
Податок на прибуток
З позиції податкового обліку придбані видавництвом за договором у автора виключні майнові права на твір відповідають визначенню нематеріальних активів, наведеному у пп. 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу. Однак витрати на придбання нематеріальних активів згідно з п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу підлягають амортизації.
При нарахуванні амортизації слід ураховувати вимоги підпунктів 145.1.1 — 145.1.9 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу, а саме:
·         амортизація нараховується за тими самими методами, що й амортизація основних засобів (прямолінійний, залишкової вартості, виробничий тощо);
·         амортизація такого нематеріального активу, як авторське право, нараховується протягом дії права користування відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як два роки.
Бухгалтерський облік
З формальних підстав у цьому випадку підприємство придбаває нематеріальний актив. Тому придбані виключні майнові права на твір слід відображати відповідним чином, з наступною амортизацією такого нематеріального активу.

Однак здебільшого такі витрати мають одноразовий характер. Про це зазначалося вище, коли розглядався бухгалтерський облік відповідних прав у контексті трудових договорів. Тому аналогічно наведеному вище можна списувати вартість придбання відразу на виробничу собівартість продукції, в дебет рахунку 23.

За інформацією Міндоходів

огляд здійснив 

Популярні дописи з цього блогу

Запит податкової про надання інформації. Що робити ???

В Україні ніби-то за вказівкою Уряду ("Гнати в шию перевіряючих " - автор А.Яценюк) зменшилась кількість перевірок, але все таки чесні підприємці отримують незаконні запити податової, зустрічають перевіряючих.

Що робити, якщо ваше підприємство отримало "черговий" ,"законний" запит податкової про надання документів та інформації.
З однієї сторони не надання відповіді є підставою для позапланової перевірки п. 78.1.1. ст. 78 ПКУ, але з другої сторони надання відповіді, документів та інформації не є гарантією, що перевірки не буде.

В перше чергу звертаємо увагу на наявність підпису (оригіналу не факсиміле) та посади, особи що підписала; наявність печатки.

В другу чергу розуміємо, що запит маємо отримати по пошті на податкову адресу або під розписку ,а від так факси, мейли тощо не є належно отримані.

Якщо дотримано 1 і 2 умова, то дивимось на суть запиту, та беремо до уваги вступ, до цієї статті, про 99%  можливості (гарантії) первірки.
Розуміємо, що можемо п…

Автомобіль на іноземних номерах

Сьогодні дедалі частіше на вулицях України можна побачити автомобілі на іноземних номерах (польські, чеські, литовські, латвійські, німецькі, голандські і так далі).
Невже дійсно так багато іноземців прибувають до України на своїх авто?
Насправді 90% таких автомобілів належать українцям, які на законних підставах  володіють та використовують даний автомобіль в Україні.
Чому так склалось, що так багато українців використовують авто на іноземних номерах?
У нас в Україні авто дорогі, чому ? на перший погляд всі знають чому, але якщо точно і детально, то ніхто не знає, і я також не до кінця розумію, чому авто яке коштує в ЄС 10 тис. євро у нас коштує 14 -15 тис. євро. Але факт є фактом. Із уживаними авто, ще гірше, у ЄС вони у двічі а то і тричі дешевші а ніж їх аналоги в Україні.
Пригнати авто із ЄС і розмитнити авто також справа не дешева, крім цього до авто є ряд вимог.

Тому українці знайшли "можливість" купувати авто у ЄС, не розмитнювати його і при цьому на законних підста…

Порушення митних правил за новим Митним кодексом

Не минуло і року часу дії Митного кодексу України (почав діяти 01 06 2012 року), а громадяни та субєкти господарювання (фірми) вже відчули на собі "тягар" нових штрафів.
Митні органи звітують про перевиконання в частині стягнення штрафів  і тим самим заповнють бюджет  України (так як сового часу це робили ДАІшники), у деяких випадках в цьому допомагають і судим, які на підстві складених протоколів митних органів виносять совї рішення.

Проте давайте більш детально розглянемо процедуру штрафування.

Глава 68 митного кодексу України  - Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення - регулює види порушента та відповідальність за них.

Отже, митний кодекс встановив такі види порушень митних правил:

- Стаття 468. Порушення режиму зони митного контролю,
- Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем.,
- Стаття 470. Недоставлення товарів, транспо…